М'язовий вектор

[Iryna S.]

М'язовий вектор

ХАРАКТЕРНІ МОВНІ ЗВОРОТИ:

Сила є - розуму не треба.
Важко в навчанні - легко в бою.
Куди всі, туди і я!

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Чисельність: у чистому вигляді - 38%, загалом - 95%.
Архетип: фундаментальна маса живої речовини.
Видова роль: У мирний час - будівельник. У воєнний час - воїн-мисливець.
Колір найбільшого комфорту - чорний.
Геометрія найбільшого комфорту - прямокутник.
Місце у квартелі - внутрішня частина квартелі ПРОСТОРУ. Інтроверт.
Тип мислення - практичне, наочно-дієве.

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІКИ

М'язовий вектор формує собою внутрішню частину квартелі простору. Це - основа, фундамент всього живого.
Всі властивості-бажання м'язового вектора спрямовані на забезпечення чотирьох базових потреб людини: їсти, пити, дихати, спати.

М'язовий вектор - найчисленніший. Носіями м'язового вектора є близько 95 % людей. Однак тільки про 38% з них ми говоримо як про м'язових людей. Чому? Справа в тому, що в поєднанні з іншими нижніми векторами (анальним, шкірним, уретральним) м'язовий лише підсилює наявні у них бажання, повністю зливаючись з ними у властивостях. Так, про людину з анальним і м'язовим вектором ми скажемо «потужний анальник», про людину із уретральним і м'язовим - «потужний уретральник » і так далі. Таким чином, М'язовими ми називаємо тільки тих людей, які не мають інших нижніх векторів.

Решта 5 % людей народжуються без м'язового вектора. Потрібно розуміти, що відсутність м'язового вектора не означає відсутність м'язової маси, так само як відсутність, наприклад, зорового вектора не означає відсутності очей. Це означає, що у людини немає такої ерогенної зони. Як людина без зорового вектора не прагне милуватися прекрасним, переживати глибокі емоційні стани, так і людина без м'язового вектора не прагне до нарощення м'язової маси і не отримує задоволення від фізичної праці. М'язовий каркас у такої людини відносно слабкий, причому його не можна зміцнити ніякими вправами.

Далі ми будемо вести мову про м'язових людей в чистому вигляді.

У первісній зграї м'язова людина виконувала роль воїна на війні і будівельника в печері. Саме м'язова частка зграї в першу чергу забезпечувала виживання, здобуваючи прожиток на полюванні, захищаючи зграю від зовнішньої загрози і завойовуючи нові території. Під проводом уретрального вождя і чітким управлінням шкірних командирів, не шкодуючи своїх життів, вони йшли на полювання і війну, і вбивали. Пізніше м'язові воїни формували основний склад армій. Вони легко забирали життя інших і також легко віддавали своє. Віддати своє життя в бою –є цінністю для м'язової людини.

В даний час роль м'язовиків як військових відходить в минуле. Всі протистояння держав зводяться до політики стримування. Окремі локальні конфлікти набувають нових форм, і в сучасній армії важливіше володіти всіма новинками озброєнь, ніж іти врукопашну. Роль м'язових рядових бійців все більше і більше втрачає своє значення, їх місце переходить до фахівців, здатних володіти ультрасучасною військовою технікою. Тому основне поле діяльності для м'язовиків сьогодні - це корисна фізична праця, що створює основу для виживання всієї зграї.

Потрібно розуміти, що без м'язової людини існування сучасної цивілізації було б неможливим. Звиклі до влаштованого життя сучасного міста, люди не замислюються, звідки беруться продукти в магазинах, хто працює на сусідній ТЕЦ і завдяки кому в їхніх квартирах працює каналізація. Все це тримається на плечах м'язової частини людства.

При цьому найбільша і важлива справа, якою сьогодні може зайнятися м'язова людина - це будівництво. Особливо це необхідно сучасній Росії: в умовах зруйнованої системи ЖКГ, гострої нестачі житла і за наявності величезних незаселених територій тільки м'язовики здатні на ділі спорудити будинки і міста, налагодити систему житлово-комунального господарства.

Два базових стани м'язової людини - це лють і монотонія. Лють приводить її в стан «війна», коли вона просто йде і вбиває. Абсолютна монотонія - у стані «мир», коли година за годиною, день за днем він споруджує будинки, трудиться в шахті, оре землю...

М'язові люди - дуже миролюбні, перевести їх зі стану монотонії в стан люті важко, але можливо. Цього не відбудеться доти, поки замахнуться на забезпечення його потреб ( їсти, пити, дихати, спати). Так, не варто відбирати у м'язової людини дах над головою, вихоплювати тарілку з рук, різко будити. Також людям з м'язовим вектором потрібно бути вкрай обережними з вживанням спиртного: розгальмовуючи кору головного мозку, алкоголь випускає назовні м'язового воїна-мисливця - вродженого вбивцю.

М'язовики ніколи не мислять категорією «я». Все їх світовідчуття побудоване на «ми». Людина без м'язового вектора ніколи не зможе приєднатися до цього «ми». Ким би вона не була, вона ніколи не стане частиною єдиного монолітного м'язового «ми», як кажуть, «своїм у дошку».

Увесь світ у м'язової людини розділений за територіальною ознакою на «ми - свої» і «ми - чужі»: наш двір - чужий двір, наша вулиця - чужа вулиця, наша зграя - чужа зграя.

Життя вони будують так, щоб максимально зберігати свою згрупованість. При цьому м’зовик орієнтуються на загальноприйняте - щоб все було як у людей, «по- людськи », «як у всіх». Відділення від «ми » сприймається м'язовиками дуже болісно. Карцер у в'язницях - найбільше випробування для них.

М'язовики завжди когось наслідують. Вони ніколи не підуть протестувати і трощити все довкола за власною ініціативою, без спонукання з боку. Вони не мають так званої особистої думки, адже для них є первинним єднання в загальне «ми», а не індивідуальність власного «я». На запитання «що ви думаєте про цю ситуацію?», М'язовик відповість: «А що я ? Як усі, так і я». М'язова людина чинить так, як її навчили.

Ким стане м'язовик, залежить від того, хто буде чинити на нього вплив. Якщо поруч виявиться архетипічний шкірний п'яниця, то й м'язовик почне пити. Якщо поруч виявиться анальний бригадир, то м'язовик буде ретельно працювати. В цьому полягає вирішення проблеми спивання російського села.

Мислення м'язової людини наочно-дієве. Як показали, так і буде робити. Не тому що буде вважати, що так правильно, так краще, а тому що йому сказали: «Роби так». При цьому його ні в якому разі не можна назвати дурним. У нього особливий розум. Те, що зуміє м'язовик, ніколи не зуміє людина з іншим набором векторів: ніхто так просто і вправно не заб'є цвях, не розпиляє дошку, не поставить паркан. І навчати його потрібно, показуючи все наочно. Якщо стоїть завдання підтримувати багаття, то потрібно показати, як підкидати хмиз і звідки його брати, потрібно все пояснити до найменших деталей.

М'язовики, як ніхто інший, прив'язані до своєї землі. При цьому вони абсолютно пристосовані до будь-якого ландшафту. Це в місті вони блукають. А опинившись, наприклад, у лісі, миттєво орієнтуються на місцевості і знають, як тут вижити: можуть і дерево повалити, і курінь побудувати, і птицю зловити.

М'язовий чоловік з підозрою ставиться до сексу, особливо коли він відбувається, як йому здається, «не по-людськи», приміром, до шлюбу. А м'язова жінка прагне якнайшвидше вийти заміж - її тіло призначене для народження дітей. Як тільки вона досягає дітородного віку, у неї з'являється сильне бажання не до сексу, а до народження потомства.

Потрібно розуміти, наскільки важливо підтримувати чисельність населення. Яким би великим не був народ, якщо його чисельність занадто мала, на його місце прийдуть інші. Фізична міць м'язових людей сприяє до народження великого потомство, саме вони народжують дітей більше, ніж представники інших векторів. Поганий стан м'язовиків - погана демографія в країні, і навпаки.

До народження пуповина - це канал, через який ерогенна зона м'язової людини - м'язи - з'єднується із зовнішнім світом. Після народження цей канал закривається, перериваючи забезпечення базових потреб (їсти, пити, дихати, спати). Це відчувається м'язовою дитиною як страждання - тепер все треба робити самому, самостійно.

Подальше життя проходить з відчуттям, що смерть - позбавлення. М'язовики не бояться смерті. Вона сприймається ними як повернення в початковий стан, в лоно матері, де йому було так добре, де всі його базові потреби були забезпечені. М'язові люди кажуть: «Звідки прийшов, туди і повернуся, повернуся в Матінку-землю».

З тієї ж причини м'язові люди завжди пожвавлюються при вигляді смерті. Саме вони краще за всіх зможуть організувати похорони, поминки, прагнучи «поховати по- людськи».
М'язові діти дуже поступливі, їх не потрібно особливо виховувати. Найголовніше - не залишати м'язову дитину бовтатися без діла і стежити за тим, з ким вона спілкується, інакше в неї виникає велика ймовірність потрапити не в ту компанію.

М’язовика необхідно привчати до важкої фізичної праці, залучати допомогати батькам, для того, щоб він навчився насолоджуватися саме працею. Коли він копає, то отримує задоволення від роботи м’язів. Потрібно розуміти, що саме через навантаження м'язів активується мислення м'язової людини. Фізична ж праця направляє її в мирне русло, в будівництво, роботу на заводі, в шахті і т. п.

При цьому категорично забороняється залучати м'язових дітей до спорту. Їх фізичні дані не сприятимуть перемогам на змаганнях, адже у м'язовика немає бажання змагатися, конкурувати, перемагати. Спорт введе чистого м’язовика в стан війни. Не привчений до фізичної праці, але залучений до спорту, м'язовик зможе згодом реалізувати себе тільки у злочинній діяльності.

Ретельно підбирайте оточення м'язової дитини. У селі м'язовик повинен опинитися поряд з бригадиром з анальним вектором, який навчить його фізичної праці. У місті така дитина повинна освоїти правила поведінки в великому населеному пункті, тому тут найкраще віддати його в ПТУ. Там майстер токарної справи з шкірним вектором навчить м'язовика не тільки ремеслу, а й дисциплінує належним чином, навчить обмежувати свої тваринні імпульси.

Роль і значення м'язового вектора в житті суспільства неможливо переоцінити. Тяжке становище м'язовиків є причиною багатьох проблем сучасної Росії. Про способи їх вирішення і докладніше про м'язовий вектор ви дізнаєтеся на тренінгу з системно-векторної психології Юрія Бурлана.

Автор: Марія ГРИБОВА, фахівець у галузі міжнародного права і міжнародних відносин.
Стаття написана за матеріалами тренінгів з системно-векторної психології Юрія Бурлана.